Пикантные стихи про животных

[CONSUELO]

1. "МУХА"

Мій кіт прикинувся, що "муха",
Щодня під стелею гасає,
Вночі дзижчить мені на вухо:
"Я вже голодний, нагодуй, благаю!"

2. "КАКТУС"

Закохався кактус в монітор,
Закричала "клава": "Це позор"!
"Мишка" тихо пропищала:
"Тільки цього нам не вистачало!"

3. "ХТО ЦЕ?"

Ніжний дотик, тихий шепіт,
І по тілу променад,
У кінцівках знову трепет
І чуттєвий зорепад…
Він за плечі обіймає,
І цілує у живіт,
Мої ноги зігріває…
Хто це?
Ну, звичайно, КІТ!

4. "БАЙКА ПРО КОТА"

Ще не зійшла на небі
Ранкова зірка осяйна,
А я вже чую шкребіт
Мого шкідливого кота…
Стрибає він на груди,
І ніжно лапкою штовхає,
Кусаючи за вушко,
Сердито промовляє:
"Коли сніданок буде? -
Від голоду вмираю!"…
А суть у байки ось яка -
Ви дуже добре обміркуйте,
Перш ніж заводити кота…

5. "ЇСТИ ДАЙ!"

Їсти дай!
Рибу свіжу не морожену -
Їсти трупи не положено,
І молока мені давай!
Їсти дай!
Курочку домашню й ковбаси,
Хочеш їсти – в мене попроси,
Не соромся – наминай!
Їсти дай!
На закуску мені «Віскас» дай!
Ну хутчіш, не зволікай,
Я голодний, поспішай!
Їсти дай!

6. "ОБМАН"

Мой котенок ласковый
Снова обманул,
На колени прыгнул,
Язычком лизнул,
Лапкой прикоснулся,
Лениво зевнул,
Клубочком свернулся
И опять уснул...

7. ВОВК І ТЕЛЯТКО

Я подивилась мультик дуже гарний,
Кумедний і неординарний,
Як вовк усиновив мале телятко,
І був йому як мама й татко…

На те телятко звірі зазіхали,
На ласий свій шматок чекали,
Та вовк в бичечка сильно заховався,
Як міг від звірів відбивався…

Дитятко апетитом не страждало,
Все що приносив вовк – з‘їдало,
Телятко виросло – для вовка втіха,
Тепер тим звірям не до сміху…

Завдав бичок всім щедро прочухана
І звірі стали добрі і слухняні…

8. "ЛЮБЛЮ ЇХ ДУЖЕ НІЖНО"

Мене, як завжди, на світанку,
Мій кіт-бешкетник розбудив,
Він злісно мордував фіранку,
І їсти жалібно просив.

Спросоння я йому шептала,
Що він мене уже дістав!
Коли нарешті з ліжка встала,
Від радості мій кіт літав!

Шалено лизькав він сметанку,
І сухим кормом заїдав,
А другий кіт дрімав до ранку,
І сумно уві сні зітхав.

Мій Тигрик дуже неслухняний,
А Мурзік тихий як удав,
В одного настрій вже весняний,
А інший все життя би спав.

Але люблю їх, як не дивно,
Немовби то своїх дітей,
Цілую в носики грайливо,
І притискаю до грудей…

9. "ЛЮБІ ДРУЗІ"

Уночі приємно на балконі,
Вдень спекотно й душно на осонні,
Я лавірую весь час туди-сюди
Щоб подалі бути від біди…

На дивані в мене прохолода,
Бо висить »кондишин» в мене модний.
А над «компом» справжній вітерець -
Вентилятор з літом йде на герць…

А на кухні жарко, як в Ташкенті,
Почепила на вікно я «тенти»,
Забігаю тільки, щоб поїсти,
І не намагаюсь там присісти…

Я смакую біля монітора,
Два коти, мій рижий й чорний,
Дивляться на мене як удави,
Щоб поласувати мою страву…

Я від серця відриваю курку,
Залишаю собі кістки й шкурку.
Що не зробиш ради любих друзів,
Щоб було не пусто в них у пузі…

[Бонни]

Про рыжую дворнягу

Хозяин погладил рукою

Лохматую рыжую спину:

- Прощай, брат! Хоть жаль мне, не скрою,

Но все же тебя я покину.

Швырнул под скамейку ошейник

И скрылся под гулким навесом,

Где пестрый людской муравейник

Вливался в вагоны экспресса.

Собака не взвыла ни разу.

И лишь за знакомой спиною

Следили два карие глаза

С почти человечьей тоскою.

Старик у вокзального входа

Сказал:- Что? Оставлен, бедняга?

Эх, будь ты хорошей породы...

А то ведь простая дворняга!

Огонь над трубой заметался,

Взревел паровоз что есть мочи,

На месте, как бык, потоптался

И ринулся в непогодь ночи.

В вагонах, забыв передряги,

Курили, смеялись, дремали...

Тут, видно, о рыжей дворняге

Не думали, не вспоминали.

Не ведал хозяин, что где-то

По шпалам, из сил выбиваясь,

За красным мелькающим светом

Собака бежит задыхаясь!

Споткнувшись, кидается снова,

В кровь лапы о камни разбиты,

Что выпрыгнуть сердце готово

Наружу из пасти раскрытой!

Не ведал хозяин, что силы

Вдруг разом оставили тело,

И, стукнувшись лбом о перила,

Собака под мост полетела...

Труп волны снесли под коряги...

Старик! Ты не знаешь природы:

Ведь может быть тело дворняги,

А сердце - чистейшей породы!